|
Євангеліє від Івана |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. |
| 2 З Богом було воно споконвіку. |
| 3 Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. |
| 4 У ньому було життя, і життя було - світло людей. |
| 5 І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. |
| 6 Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому - Йоан. |
| 7 Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. |
| 8 Не був він світло - був лише, щоб свідчити світло. |
| 9 Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. |
| 10 Було у світі, і світ ним виник -і світ не впізнав його. |
| 11 Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли. |
| 12 Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які в ім'я його вірують; |
| 13 які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися. |
| 14 І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. |
| 15 Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.» |
| 16 Від його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать. |
| 17 Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. |
| 18 Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об'явив. |
| 19 Ось Йоанове свідчення, коли то юдеї були до нього послали з Єрусалиму єреїв та левітів, спитати його: «Хто ти?» |
| 20 А він зізнався, не заперечив; зізнався: «Я - не Христос.» |
| 21 То вони спитали його: «Що ж - Ілля ти?» - «Ні», мовив він. «Пророк ти?» - «Ні», відказав він. |
| 22 Тоді вони йому: «То хто ж ти такий - щоб відповісти тим, які нас вислали, що сам про себе кажеш?» |
| 23 Промовив: «Я - голос вопіющого в пустині: Вирівняйте путь Господню, - як ото пророк Ісая сказав.» |
| 24 Були ж посланці з фарисеїв. |
| 25 Отож спитали його, мовивши до нього: «Чого ж бо христиш, коли єси ні Христос, ані Ілля, ані пророк?» |
| 26 Йоан же їм у відповідь: «Водою я хрищу. Той же стоїть серед вас, якого ви не знаєте; |
| 27 він наступить після мене, а я йому не гідний розв'язати й ремінця сандалі.» |
| 28 Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Йоан христив. |
| 29 Тож наступного дня бачить він Ісуса, що йде до нього, та й каже: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. |
| 30 Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. |
| 31 І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.» |
| 32 Тож Йоан свідчив, промовляючи: «Бачив я Духа, що, мов той голуб, з неба сходив і перебував над ним. |
| 33 І не знав я його, але той, хто послав мене водою христити, сказав був мені: Над ким побачиш Духа, який сходить і над ним перебуває, - той і христить Святим Духом. |
| 34 І я бачив і засвідчив: Він - Син Божий.» |
| 35 Другого дня знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. |
| 36 Угледівши ж Ісуса, який надходив, - мовив: «Ось Агнець Божий.» |
| 37 Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом. |
| 38 Обернувшися ж Ісус і побачивши, що вони йдуть, мовив до них: «Чого шукаєте?» Ті ж йому: «Равві, - що в перекладі означає: Учителю, - де перебуваєш?» |
| 39 Відрік він їм: «Ходіть та подивіться.» Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього. Було ж близько десятої години. |
| 40 Андрій, брат Симона Петра, був одним із тих двох, що, почувши Йоана, пішли за ним. |
| 41 Зустрів він спершу брата свого Симона й мовив до нього: «Ми знайшли Месію, - що у перекладі означає: Христос.» |
| 42 І привів його до Ісуса. Ісус же, глянувши на нього, сказав: «Ти -Симон, син Йони, ти зватимешся Кифа», - що у перекладі означає: Петро (Скеля). |
| 43 Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» |
| 44 А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового. |
| 45 Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» |
| 46 Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.» |
| 47 Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» |
| 48 Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» |
| 49 Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти - Син Божий, ти - цар Ізраїлів.» |
| 50 Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, - то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» |
| 51 І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.» |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Третього ж дня весілля відбувалося в Кані Галилейській, і була там мати Ісусова. |
| 2 Отож запрошено на те весілля й Ісуса та його учнів. |
| 3 Коли ж не вистачило вина, мати Ісусова й каже до нього: «Вина в них нема.» |
| 4 Відрік їй Ісус: «Що мені, жінко, - а й тобі? Таж не прийшла година моя!» |
| 5 Але мати його мовила до слуг: «Що лиш скаже вам, - робіть.» |
| 6 Було ж там шестеро кам'яних посудин на воду, щоб очищуватися по-юдейському; кожна вміщала дві або три мірки. |
| 7 Сказав їм Ісус: «Наповніть посудини водою.» Вони й виповнили їх по вінця. |
| 8 А він їм далі каже: «Зачерпніть тепер та й несіть до старости весільного.» Тож понесли. |
| 9 Коли ж покуштував староста воду, що на вино обернулась, - а не знав же, звідки воно взялося: слуги лише знали, котрі води зачерпнули були, - то закликав староста молодого |
| 10 і до нього мовив:; «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, - як уп'ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору.» |
| 11 Ось такий чудес початок учинив Ісус у Кані Галилейській, і велич тим свою об'явив, - тож і учні його увірували в нього. |
| 12 По тому ж подався він у Капернаум, він сам і його мати й брати та учні його, і перебули там декілька днів. |
| 13 Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму |
| 14 і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж. |
| 15 І зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. |
| 16 Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом!» |
| 17 Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене». |
| 18 А юдеї озвались і мовили до нього: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?» |
| 19 Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю.» |
| 20 Юдеї ж відказали: «Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?» |
| 21 Та він говорив про храм свого тіла, |
| 22 тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік. |
| 23 А коли був він на свято Пасхи в Єрусалимі, то численні, бачивши його чуда, які він творив, увірували в його ім'я. |
| 24 Але не звірявсь їм Ісус, бо знав усіх їх, |
| 25 а й потреби не мав, щоб хтось йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 З фарисеїв один чоловік був, Никодим на ймення, зверхник серед юдеїв. |
| 2 Прийшов він до Ісуса вночі й каже до нього: «Равві, ми знаємо, що прийшов єси вчитилем від Бога: ніхто бо, з ким немає Бога, не спроможен такі чуда творити, що ти їх твориш.» |
| 3 Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.» |
| 4 Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» |
| 5 Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. |
| 6 Що народжується від тіла - тіло, а що народжується від Духа - дух. |
| 7 Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти. |
| 8 Вітер віє, куди забажає, і шум його чуєш, а не відаєш, звідки приходить і куди відходить. Так бо і з кожним, хто народжується від Духа.» |
| 9 Озвався Никодим і мовив до нього: «Як воно може статись?» |
| 10 Ісус же до нього у відповідь: «Ти вчитель Ізраїля, а того й не знаєш? |
| 11 Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, а свідчимо про те, що бачили, - ви ж свідчення нашого не берете до уваги. |
| 12 Говорив я вам про земне, а ви не віруєте, - як же увіруєте, коли вам про небесне говоритиму? |
| 13 Ніхто не ввійшов у небо, крім того, хто зійшов з неба: Син Чоловічий! |
| 14 Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, - так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, |
| 15 щоб кожен, хто вірує у нього, жив життям вічним. |
| 16 Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. |
| 17 Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним - світ спасти. |
| 18 Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, - той уже засуджений, бо не увірував в ім'я Єдинородного Сина Божого. |
| 19 А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, - лихі бо були їхні діла. |
| 20 Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявились діла його. |
| 21 А хто правду чинить - іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.» |
| 22 Після того вирушив Ісус із своїми учнями у край Юдейський і перебував там із ними, і христив. |
| 23 А й Йоан христив - в Еноні біля Салиму, бо там води було багато, тож приходили туди і христилися. |
| 24 Ще бо Йоана не посаджено у в'язницю. |
| 25 Отож знялася суперечка між Йоановими учнями та одним юдеєм - про очищення. |
| 26 Прийшли вони до Йоана та й кажуть йому: «Учителю, отой, що був із тобою по той бік Йордану й що про нього свідчив ти, - он він христить, та й усі до нього йдуть.» |
| 27 Йоан же у відповідь промовив: «Не може людина щось приймати, коли не дано воно їй із неба. |
| 28 Самі ж свідчите мені, що я казав: Не Христос я, лише послано мене поперед нього. |
| 29 У кого молода, той і молодий. Дружба ж молодого, що стоїть та й слухає, вельми на голос молодого радіє. Отака й моя радість, що оце сповнилося! |
| 30 Йому треба рости, мені ж маліти. |
| 31 Хто з висоти приходить, той - над усіма. Хто з землі, той земний, той і говорить по-земному. А хто з неба приходить - над усіма той. |
| 32 Що бачив і що чув, про те він свідчить, та свідоцтва його ніхто не бере до уваги. |
| 33 Хто прийняв його свідоцтво, той ствердив, що Бог правдивий. |
| 34 Кого Бог послав, той вимовляє слова Божі, бо не мірою дає йому Бог Духа. |
| 35 Любить Отець Сина й усе дав він йому до рук. |
| 36 Хто вірує в Сина - живе , життям вічним. Хто не вірує в Сина, той життя не побачить, - гнів же Божий над таким перебуває.» |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Коли ж Господь дізнався, що зачули фарисеї, начебто Ісус більше збирає і христить учнів, аніж Йоан, |
| 2 - а не христив же Ісус сам, лише учні його, |
| 3 то полишив він Юдею і подався знову до Галилеї. |
| 4 А треба було йому переходити Самарією. |
| 5 Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. |
| 6 Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. |
| 7 Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» |
| 8 Учні ж його пішли були до міста харчів купити. |
| 9 Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. |
| 10 Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» |
| 11 Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? |
| 12 Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» |
| 13 А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. |
| 14 Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» |
| 15 Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» |
| 16 «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» |
| 17 Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! |
| 18 П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» |
| 19 А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти. |
| 20 Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» |
| 21 Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. |
| 22 Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. |
| 23 Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. |
| 24 Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» |
| 25 Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» |
| 26 А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» |
| 27 Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» |
| 28 Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: |
| 29 «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» |
| 30 І вийшли з міста й подалися до нього. |
| 31 А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» |
| 32 Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» |
| 33 Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» |
| 34 «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. |
| 35 Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. |
| 36 Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. |
| 37 Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. |
| 38 Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» |
| 39 Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». |
| 40 Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. |
| 41 Та й багато більше увірували з-за його слова. |
| 42 Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.» |
| 43 А по двох днях вийшов він ізвідти в Галилею. |
| 44 Сам бо Ісус посвідчив: «Не має пошанування пророк у своїй батьківщині.» |
| 45 Коли ж прибув у Галилею, то прийняли його галилеяни: бачили бо все те, що вчинив він був на святі в Єрусалимі, - вони бо теж ходили на те свято. |
| 46 Він же подався знов у Кану Галилейську, де ото був перетворив воду на вино. А був один царський урядовець, син якого слабував у Капернаумі. |
| 47 Зачувши, що Ісус прибув з Юдеї в Галилею, прийшов він до нього та й заходився просити, аби прибув і оздоровив його сина, той бо мав уже вмирати. |
| 48 Ісус і каже до нього: «Не увіруєте, якщо не побачите чудес та див!» |
| 49 А царський урядовець йому: «Господи, зійди, заки вмре моя дитина!» |
| 50 Промовив Ісус до нього: «Іди, син твій живий.» Повірив чоловік слову, що вирік йому Ісус, та й пішов собі. |
| 51 А коли був уже в дорозі, слуги, що йому назустріч вийшли, сказали йому, що син його живий-здоровий. |
| 52 Він же спитав їх, о котрій годині йому полегшало. «Учора ввечері о сьомій годині пропасниця його полишила», - сказали вони йому. |
| 53 І зрозумів батько, що о тій самій годині сталося те, коли ото Ісус йому сказав: «Син твій живий.» І увірував сам, та й увесь дім його. |
| 54 Це ж друге чудо вчинив Ісус, повернувшися з Юдеї у Галилею. |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 По тому було свято юдейське, тож Ісус прибув до Єрусалиму. |
| 2 А є в Єрусалимі при Овечих воротах купелеве місце, по-єврейському воно зветься Витесда, що має п'ять критих переходів. |
| 3 Лежала в них сила недужих, сліпих, кривих, усохлих, які чекали, коли то зрушиться вода: |
| 4 ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду, і хто, отже, перший поринав по тому, як вода заколочувалася, то одужував, -хоч яка б там була його хвороба. |
| 5 Один чоловік там був, що нездужав тридцять і вісім років. |
| 6 Побачив Ісус, що він лежить, а довідавшися, що було воно вже дуже довго, каже до нього: «Бажаєш одужати?» |
| 7 «Не маю нікого, пане, - одрікає йому недужий, - хто б мене, коли ото вода зрушиться, та й спустив у купіль: бо ось тільки я прийду, а вже інший передо мною поринає.» |
| 8 Мовить Ісус до нього: «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» |
| 9 Відразу ж і одужав той чоловік, і взяв ложе своє і почав ходити. Був же той день - субота. |
| 10 Юдеї і кажуть до одужалого: «Субота адже ж! Не личить тобі ложе носити!» |
| 11 А той їм у відповідь: «Візьми ложе твоє і ходи, - сказав мені, хто мене оздоровив.» |
| 12 Спитали його: «Хто він - той, що сказав тобі: Візьми і ходи?» |
| 13 Та одужалий не знав, хто він, бо Ісус зник у натовпі, що юрмився на тому місці. |
| 14 Щойно потім знайшов його Ісус у храмі й мовив до нього: «Оце ти видужав, - тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось.» |
| 15 Чоловік пішов і оповів юдеям, мовляв, той, хто його оздоровив, - Ісус. |
| 16 Ось тому й переслідували юдеї Ісуса: вчинив бо він те в суботу. |
| 17 А Ісус їм відрік: «Отець мій творить аж по сю пору, тож і я творю.» |
| 18 За те ж юдеї ще дужче заповзялися, щоб убити його - не тільки за те, що суботу порушував, а й за те, що Бога своїм Отцем називав, робивши себе рівним Богові. |
| 19 І відповів їм Ісус, кажучи: «Істинно, істинно говорю вам: Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить. Бо що той робить, те так само й Син робить. |
| 20 Отець бо любить Сина й усе появляє йому, що сам чинить. І більші від цих діла появить йому, щоб ви дивувалися. |
| 21 Бо як Отець воскрешає померлих і оживлює, так і Син дає життя, кому захоче. |
| 22 Отець бо не судить нікого, а Синові дав він суд увесь, |
| 23 щоб усі почитали Сина так, як Отця почитають. Хто Сина не почитає, той не почитає Отця, який послав його. |
| 24 Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, - живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя. |
| 25 Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, - ба, вже й тепер він, - коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши - оживуть. |
| 26 Бо як Отець має життя у собі, так і Синові дав, щоб мав життя у собі. |
| 27 І владу йому дав суд чинити, він бо - Син Чоловічий. |
| 28 І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, |
| 29 і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, - воскреснуть на суд. |
| 30 Не спроможен я нічого діяти від себе самого. Суджу я так, як чую, і суд мій справедливий, бо шукаю я не своєї волі, лише волі того, хто послав мене. |
| 31 Неправдиве моє свідоцтво, коли свідчу я сам за себе. |
| 32 Але за мене свідчить інший, і відаю я, що те його свідоцтво, яким він за мене свідчить, - правдиве. |
| 33 Послали ви були до Йоана, і він посвідчив правду. |
| 34 Я ж бо не від людини свідоцтво приймаю, але кажу вам це, щоб ви спаслися. |
| 35 Той був світич, який палає і світить, тож ви й побажали на часинку з світла повтішатись. |
| 36 Та в мене свідоцтво більше, ніж те Йоанове: діла оті, що їх Отець доручив мені для мого виконання, - ось ті саме діла, що їх я роблю, і свідчать за мене, що Отець мене послав. |
| 37 І Отець, який послав мене, свідчить за мене, лише ви ані голосу його не чули, ані виду його не бачили ніколи. |
| 38 І слова його не маєте, що перебувало б серед вас, - ви бо не віруєте в того, кого він послав. |
| 39 Простежте Писання, в яких, як ото ви гадаєте, ваше життя вічне, - а й вони свідчать за мене! |
| 40 Але ви не бажаєте до мене прийти, щоб жити життям вічним. |
| 41 Слави не приймаю я від людей. |
| 42 Та я спізнав вас, що не маєте в собі любови до Бога. |
| 43 В ім'я Отця мого прийшов я, а ви не приймаєте мене. Прийшов би інший у вашому імені, ви б такого прийняли. |
| 44 Як можете ви вірувати, коли ви славу один від одного приймаєте, а слави, яка від самого Бога, не шукаєте? |
| 45 Не гадайте, що я перед Отцем винуватиму вас: Мойсей - ось обвинувач ваш, отой, на якого ви сподівання покладаєте. |
| 46 Бо якби вірили ви Мойсеєві, то й мені б ви вірили: про мене бо писав він! |
| 47 Не віривши ж його писанням - як моїм словам повірите?» |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 По тому пішов Ісус на той бік Галилейського Тиверіядського моря. |
| 2 І йшла за ним сила народу, бачили бо чуда, які вчинив він із недужими. |
| 3 Тож зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми. |
| 4 А було вже недалеко до Пасхи, свята юдейського. |
| 5 Підвівши ж очі й побачивши, що сила людей іде до нього, каже до Филипа:«Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?» |
| 6 Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити. |
| 7 Озвався ж до нього Филип: «Хліба й за двісті динаріїв не вистачило б, аби кожному з них хоч трохи припало.» |
| 8 Але говорить до нього один з учнів, Андрій, брат Симона Петра: |
| 9 «Є тут один хлопчина; він має п'ять ячмінних хлібів ще й дві риби. Та що це на таку многоту!» |
| 10 І мовив Ісус: «Веліте людям сісти.» Було ж багато трави на тому місці. Отож посідали чоловіки - числом тисяч із п'ять. |
| 11 І взяв Ісус хліби й, воздавши хвалу, розподілив серед тих, що сиділи; так само й риби: скільки хотіли. |
| 12 Коли ж вони наситилися, то мовив до своїх учнів: «Зберіть кавалки, що позоставалися, щоб нічого не пропало.» |
| 13 Отож зібрали - і наповнили дванадцять кошів куснями ячмінного хліба, які залишилися були в тих, що їли. |
| 14 Люди ж, побачивши чудо, яке сподіяв Ісус, заговорили: «Це справді той пророк, що має прийти у світ.» |
| 15 І довідався Ісус, що вони мають намір прийти й узяти його, щоб зробити царем, - і віддалився сам-один на гору знов. |
| 16 Коли ж настав вечір, учні його зійшли на морське узбережжя |
| 17 і, ввійшовши в човен, попливли на той бік моря, до Капернауму. Уже й посутеніло, а Ісус ще не був прийшов до них. |
| 18 І схвилювалося море від великого вітровію. |
| 19 Пропливли вони з двадцять п'ять чи тридцять стадій, аж бачать - Ісус іде морем, до човна зближається, - та й налякались. |
| 20 А він же до них: «Це я, не лякайтесь!» |
| 21 І хотіли його взяти у човен, але човен відразу пристав до землі, до якої прямували. |
| 22 А наступного дня народ, що стояв по той бік моря, бачив, що не було там іншого човна, тільки один, до якого Ісус не ввійшов разом з учнями своїми і яким його учні відпливли самі. |
| 23 Інші ж човни прибули з Тиверіяди близько до того місця, де їли хліб, коли то Господь склав був подяку. |
| 24 Отож, коли народ побачив, що нема там ані Ісуса, ані його учнів, то сіли в човни і прибули до Капернауму, шукаючи Ісуса. |
| 25 Знайшовши його по тім боці моря, мовили до нього: «Учителю, коли ж ти прибув сюди?» |
| 26 А Ісус їм у відповідь: «Істинно, істинно говорю вам: Ви шукаєте мене не тому, що чуда бачили, а тому, що хліб їли та й наситилися. |
| 27 Працюйте не на ту їжу, яка проминає, лише на ту їжу, яка залишається на життя вічне, - яку як дасть вам Син Чоловічий, бо його Бог Отець назнаменував.» |
| 28 Вони ж мовили до нього: «Що робити нам, щоб діла Божі чинити?» |
| 29 А Ісус відповів і сказав їм: «Діло Боже - вірувати в того, кого він послав.» |
| 30 Тоді вони йому: «Який же знак твориш ти, щоб ми побачили й увірували в тебе? Що вчиниш? |
| 31 Батьки наші манну в пустині споживали, як ото написано: Дав їм хліб з неба їсти.» |
| 32 Ісус же сказав їм: «Істинно, істинно говорю вам: Не Мойсей дав хліб вам з неба, лише Отець мій дає вам хліб правдивий з неба. |
| 33 Божий бо хліб той, що з неба сходить і життя світові дає.» |
| 34 Мовили тоді до нього: «Господи, хліба такого давай нам повсякчасно!» |
| 35 Ісус же їм: «Я - хліб життя. Хто приходить до мене - не голодуватиме; хто в мене вірує - не матиме спраги ніколи. |
| 36 Та я сказав був вам: Ви й бачили мене, а не віруєте. |
| 37 Усе, що Отець мені дає, прийде до мене, і того, хто до мене прибуде, я не відкину; |
| 38 бо зійшов я з неба не для того, щоб волю власну чинити, а волю того, хто мене послав. |
| 39 Оце ж воля того, хто мене послав: щоб з усього, що він дав мені, я нічого не погубив, лише воскресив його останнього дня. |
| 40 Така бо воля мого Отця: щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня.» |
| 41 І обурились юдеї на нього, що сказав був: «Я хліб, який з неба зійшов», |
| 42 і говорили: «Чи то ж не Ісус, син Йосифів, що його батька-матір ми знаємо? Як же він тепер твердить: Я зійшов з неба?» |
| 43 А Ісус їм у відповідь: «Не ремствуйте між собою. |
| 44 Ніхто не спроможен прийти до мене, коли Отець, який послав мене, не приведе його, - і я воскрешу його останнього дня. |
| 45 Написано в пророків: Усі будуть поучені Богом. Кожен, хто вчув від Отця, той, навчившися, до мене приходить. |
| 46 Не (кажу), щоб хтось Отця бачив, бо той тільки Отця бачив, хто від Бога. |
| 47 Істинно, істинно говорю вам: Хто вірує, той живе життям вічним. |
| 48 Я - хліб життя. |
| 49 Батьки ваші манну в пустині споживали, - і померли. |
| 50 Це ж хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його, не вмер. |
| 51 Я - хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це - тіло моє за життя світу.» |
| 52 Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» |
| 53 А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. |
| 54 Хто тіло моє їсть і кров мою п'є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. |
| 55 Бо тіло моє - їжа правдива, і кров моя - правдивий напій. |
| 56 Хто споживає тіло моє і кров мою п'є, той у мені перебуває, а я - в ньому. |
| 57 Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. |
| 58 Це й хліб, що зійшов з неба. Не як ото манну їли батьки ваші, а померли: хто цей хліб споживатиме, той повіки житиме.» |
| 59 Те говорив він, коли навчав у Капернаумі, у синагозі. |
| 60 Почувши це, багато з-поміж його учнів говорили: «Жорстока ця мова! Хто може її слухати?» |
| 61 Ісус же, знавши в собі. що учні його обурюються з того приводу, мовив до них: «Чи вводить вас теє у спокусу? |
| 62 А коли побачите, як Син Чоловічий зноситиметься туди, де був спочатку, - що тоді? |
| 63 Оживлює дух, тіло ж не допомагає ні в чому. Дух - ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя. |
| 64 Деякі з вас, однак, не вірують.» Ісус бо знав від самого початку, хто ті, які не вірують, і хто той, що зрадить його. |
| 65 Тож додав: «Ось чому я сказав вам, що ніхто не спроможен прийти до мене, коли йому того не буде дано Отцем.» |
| 66 Від того часу численні з-поміж його учнів відступилися від нього і більше з ним не ходили. |
| 67 Тоді мовив Ісус до дванадцятьох: «Невже й ви бажаєте відступитися?» |
| 68 Але озвався до нього Симон Петро: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе - слова життя вічного! |
| 69 Ми й увірували й спізнали, що ти - Божий Святий.» |
| 70 Ісус же відрік їм: «Хіба я не вибрав вас дванадцятьох? Та один же з вас - диявол!» |
| 71 А говорив він про Юду, сина Симона Іскаріота, - той бо, один з дванадцятьох, і мав його зрадити. |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 І по тому ходив Ісус Галилеєю; він не хотів більше ходити Юдеєю, бо юдеї бажали убити його. |
| 2 Наближалося ж юдейське свято Кучок. |
| 3 Отож мовили до нього брати його: «Йди таки в Юдею звідсіль: нехай і учні твої побачать діла, що їх ти робиш. |
| 4 Ніхто бо не чинить нічого тайно, коли сам явним бути бажає. Якщо ти таке робиш, то і яви себе світові.» |
| 5 Навіть і брати його, отже, не вірували в нього! |
| 6 Тоді Ісус відказав їм: «Ще мій час не надійшов, для вас же пора - завжди готова. |
| 7 Не може світ вас ненавидіти, - а мене він ненавидить, бо я свідчу проти нього, що діла його лихі. |
| 8 Тож ідіте ви на свято. Я на свято тепер не піду, бо не сповнився ще час мій.» |
| 9 Мовивши так до них, залишився у Галилеї. |
| 10 Та коли брати його пішли на свято, то й він так само пішов, однак не явно, а наче потай. |
| 11 Юдеї ж шукали його на святі, питалися: «Де він?» |
| 12 І говорили багато про нього люди між собою: одні твердили, що він добрий, а інші відказували: Ні, - він лише народ туманить. |
| 13 Однак ніхто не говорив про нього явно - зо страху перед юдеями. |
| 14 А як уже настала середина свята, увійшов Ісус у храм і почав навчати. |
| 15 І дивувались юдеї, примовлявши: «Як він знає Писання, не вчившися.» |
| 16 А Ісус озвався і мовив до них: «Моя наука не моя, а того, хто послав мене. |
| 17 Якщо хтось бажає його волю чинити, то і взнає він, чи наука ота від Бога, а чи я промовляю сам від себе. |
| 18 Хто говорить сам від себе, той слави власної шукає. Хто ж того слави шукає, який послав його, той правдивий, і немає неправди в ньому. |
| 19 Хіба не дав вам Мойсей закону? А ніхто з вас закон не виконує! Чого бажаєте мене вбити?» |
| 20 Озвався народ: «Чи ти навіжений? Хто тебе вбити бажає?» |
| 21 А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. |
| 22 Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу. |
| 23 Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! |
| 24 Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!» |
| 25 Казали отож деякі з єрусалимлян: «Чи не той це, що бажають його вбити? |
| 26 Ось він говорить явно, і йому нічого не кажуть. Невже старшина і справді визнала, що він Христос? |
| 27 Та ми про нього знаємо, звідкіля він. А Христос коли прийде, то ніхто не знатиме, звідки він.» |
| 28 Отож Ісус промовив голосно, навчаючи у святині: «І мене знаєте, і знаєте, звідкіля я. Однак прийшов я не від себе самого, правдивий же той, хто послав мене, - а того ви не знаєте. |
| 29 Я ж його знаю, бо я від нього, і він мене послав.» |
| 30 Тим то й хотіли вони схопити його. Та ніхто не наклав рук на нього - не настала бо ще його година. |
| 31 Численні з народу увірували в нього і казали: «Невже Христос, коли прийде, то більше чудес чинитиме, аніж цей учинив?» |
| 32 Зачули фарисеї, що народ отак гомонів про нього, тож первосвященики й фарисеї вислали слуг, щоб його схопити. |
| 33 Тоді Ісус промовив: «Ще трохи часу я з вами - і піду до того, хто мене послав. |
| 34 Шукатимете мене - і не знайдете. І де я буду - не зможете прийти.» |
| 35 Юдеї ж говорили між собою: «Куди то він хоче податися, що ми і не знайдемо його? Чи не до отих розсіяних між греками волить іти ще й греків навчати? |
| 36 Що він отим словом сказати хотів: Шукатимете мене, і не знайдете, і де я буду, не зможете прийти?» |
| 37 Останнього ж великого дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п'є! |
| 38 Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!» |
| 39 Так він про Духа казав, що його мали прийняти ті, які увірували в нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений. |
| 40 Численні ж з народу, вчувши ті слова, казали: «Він дійсно пророк.» |
| 41 Інші ж: «Він - Христос.» Ще інші: «Чи з Галилеї Христос прийде? |
| 42 Хіба в Писанні не сказано, ще з роду Давидового Христос прийде, з села Вифлеєму, звідки був Давид?» |
| 43 І роздор виник із-за нього серед народу. |
| 44 Бажали і схопити його деякі, та ніхто не наклав рук на нього. |
| 45 Повернулись, отже, слуги до первосвящеників та фарисеїв, а ті питають їх: «Чому не привели його?» |
| 46 Слуги ж відказують: «Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить.» |
| 47 Фарисеї ж: «Чи й не ви дали себе звести? |
| 48 Невже хтось із старшини або фарисеїв увірував у нього? |
| 49 Та проклятий той народ, що закону не знає!» |
| 50 Але озвавсь до них Никодим, що приходив до нього вночі, а був же один з них: |
| 51 «Чи дозволяє наш закон засуджувати чоловіка, не вислухавши його спершу та й не довідавшися, що він робить?» |
| 52 Ті ж йому: «Чи і ти з Галилеї? Розвідайся, то й побачиш: з Галилеї пророк не приходить.» |
| 53 І розійшлися кожен до свого дому. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 Подавсь Ісус на Оливну гору. |
| 2 Та вдосвіта знову прибув до храму, й усі люди посходились до нього; він же, сівши, навчав їх. |
| 3 І привели тоді книжники і фарисеї до нього жінку, спійману на перелюбі, поставили її посередині, |
| 4 і кажуть до нього: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. |
| 5 Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» |
| 6 Іспитували вони його, казавши так, - щоб мати чим оскаржити його. А Ісус нахилився додолу і писав пальцем по землі. |
| 7 А що вони наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: «Хто з вас без гріха, - нехай перший кидає у неї камінь!» |
| 8 І знову нахилившись, писав по землі. |
| 9 Почувши таке, почали вони виходити один по одному, почавши з щонайстарших аж до останніх. І залишилися тільки Ісус та жінка, що стояла посередині. |
| 10 Підвівсь Ісус, а нікого, крім жінки, не побачивши, мовить до неї: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» |
| 11 «Ніхто, Господи», -відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» |
| 12 І ще промовляв до них Ісус, і так їм казав: «Я - світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя.» |
| 13 Отож і мовили до нього фарисеї: «Свідчиш сам за себе - неправдиве твоє свідоцтво.» |
| 14 А Ісус їм відказує: «Хоч я і свідчу за себе сам, та свідоцтво моє правдиве, бо я знаю, звідкіля прийшов я і куди йду. Ви ж не знаєте, звідкіля приходжу і куди відходжу. |
| 15 Ви судите за тілом - я не суджу нікого. |
| 16 Коли я суджу, то суд мій правдивий, бо не сам я, а з Отцем, який послав мене. |
| 17 Та й у законі вашім написано, що свідоцтво двох людей - правдиве. |
| 18 Я свідчу про себе самого, - й Отець, який послав мене, про мене свідчить.» |
| 19 Тоді вони сказали йому: «Де ж твій Отець?» Відрік Ісус: «Ані мене не знаєте, ані Отця мого. Якби знали ви мене, то й Отця мого теж знали б.» |
| 20 Промовив він ті слова біля скарбниці, коли навчав у храмі. І ніхто його не схопив, бо не прийшла ще година його. |
| 21 А й ще їм сказав: «Я відійду, а ви мене шукатимете та й помрете у грісі вашім. Куди я відійду, неспроможні ви прийти.» |
| 22 Тож юдеї мовляли: «Може, він самого себе вб'є, коли ото каже: Куди я відійду, неспроможні ви прийти?» |
| 23 І далі ще казав їм: «Ви здолу, я - згори. Ви з цього світу, я - не з цього світу. |
| 24 Тим я і сказав вам: Помрете у гріхах ваших. Бо коли не увіруєте, що я - Сущий, помрете у ваших гріхах.» |
| 25 Тоді вони йому: «Хто ж ти такий?» Ісус же їм відрік: «Споконвічний, як я і казав вам. |
| 26 Багато чого маю я про вас сказати й осудити. Та той, хто послав мене, правдивий, і що я чув від нього, те й у світі говорю.» |
| 27 А вони й не збагнули, що він про Отця їм говорив. |
| 28 Тоді Ісус до них мовив: «Коли вгору Чоловічого Сина піднесете, тоді взнаєте, що Сущий я і що від себе не чиню нічого, але як навчав мене Отець мій, говорю, |
| 29 і що той, хто послав мене, - зо мною Сущий. Не полишив він мене самого, бо я постійно те чиню, що довподоби йому.» |
| 30 І коли говорив так, численні увірували в нього. |
| 31 І казав Ісус до тих юдеїв, які увірували в нього: «Коли ви перебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями моїми |
| 32 і спізнаєте правду, і правда визволить вас.» |
| 33 Ті йому й відказали: «Потомки ми Авраамові й не були ми ніколи невольниками ні в кого. Чого ж говориш: Визволитеся, мовляв?» |
| 34 Ісус же їм: «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить - гріха невольник! |
| 35 Невольник не перебуває в домі повсякчас - повсякчас перебуває син. |
| 36 Тож коли Син вас визволить, то справді станете вільні. |
| 37 Знаю, що Авраамові ви по-томки. Бажаєте, однак, мене вбити, слово бо моє не має місця у вашому серці. |
| 38 Переказую я те, що бачив в Отця мого, а ви те робите, що чули у вашого батька.» |
| 39 Ті йому мовили у відповідь: «Авраам наш батько.» Каже ж їм Ісус: «Були б ви дітьми Авраамовими - чинили б ви діла Авраамові. |
| 40 Та ось тепер бажаєте вбити мене, чоловіка, який вам правду сказав, ту, що її від Бога вчув. Не робив так Авраам. |
| 41 Ви чините діла вашого батька.» «Ми не з розпусти вродились, - кажуть йому ті; один лише Отець у нас: Бог.» |
| 42 А Ісус їм: «Був би Бог ваш Отець, любили б ви мене, бо я вийшов від Бога і прийшов: не від себе самого прийшов, а він послав мене. |
| 43 Чого ж не розумієте, що я кажу? Бо слова мого ви слухати неспроможні. |
| 44 Диявол вам батьком, тож волите за волею батька вашого чинити. А був він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі. |
| 45 Мені ж, що правду вам каже, ви не вірите. |
| 46 Хто з вас може довести гріх мені? То чого, коли я правду кажу, ви мені не вірите? |
| 47 Хто від Бога, той слухає слова Божі. Ви ж тому й не слухаєте, бо ви не від Бога.» |
| 48 Озвались юдеї, і сказали йому: «Чи неправильно ми кажемо, що самарянин єси ще й навіжений?» |
| 49 Відповів Ісус: «Не навіжений я, а шаную Отця мого; ви ж - зневажаєте мене. |
| 50 Слави для себе я не шукаю. Є - хто шукає і судить. |
| 51 Істинно, істинно говорю вам: Хто моє слово берегтиме, повіки не побачить смерти.» |
| 52 А юдеї йому: «Аж тепер ми збагнули, що ти таки навіжений. Авраам помер, і пророки, а ти твердиш: Хто берегтиме моє слово, той смерти не зазнає повіки. |
| 53 Невже більший ти, ніж Авраам, наш батько, який помер? А й пророки померли. Кого ти з себе робиш?» |
| 54 Ісус відрік: «Якщо я самого себе прославляю, слава моя - ніщо. Отець же мій, про якого кажете: Він Бог наш, - той мене прославляє. |
| 55 Та ви його не спізнали, я ж знаю його. І коли сказав би я, що не знаю його, був би і я такий, як ви, неправдомовець. Та я його знаю і бережу його слово. |
| 56 Авраам, ваш батько, сповнений був радощів звидіти день мій - і звидів, і втішився.» |
| 57 Юдеї ж йому: «Ще й п'ятдесят років нема тобі, а ти Авраама бачив?» |
| 58 І сказав їм Ісус: «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є.» |
| 59 І вхопили каміння, щоб кинути на нього, - та Ісус перейшов посеред них і полишив храм. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого. |
| 2 Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?» |
| 3 «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому! |
| 4 Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. |
| 5 І поки я у світі - я світло світу.» |
| 6 Сказавши те, сплюнув на землю, спого-товив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. |
| 7 До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим! |
| 8 Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів - жебрачив?» |
| 9 Одні казали: То він, - інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!» |
| 10 Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» |
| 11 А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився - і прозрів.» |
| 12 Вони його тоді питають: «Де він?» - «Не знаю», каже той. |
| 13 Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. |
| 14 Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. |
| 15 То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» |
| 16 Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. |
| 17 І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш - про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» |
| 18 Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, - аж поки не закликали батьків отого прозрілого. |
| 19 Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» |
| 20 Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. |
| 21 А як він тепер бачить -не знаємо, і хто відкрив йому очі - не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» |
| 22 Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. |
| 23 Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте. |
| 24 Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік - грішник.» |
| 25 «Чи грішник він, - озвався він, - я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» |
| 26 Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» |
| 27 Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» |
| 28 Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми - Мойсеєві учні! |
| 29 Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» |
| 30 У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. |
| 31 Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує! |
| 32 Нечувано одвіку, щоб хтонебудь відкрив очі сліповродженому. |
| 33 Був би він не від Бога - нічого не спроможен би був зробити!» |
| 34 Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть. |
| 35 Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» |
| 36 А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» |
| 37 Ісус же йому: «Ти бачив його; він - той, хто говорить з тобою.» |
| 38 Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» - і поклонився йому. |
| 39 І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, - сліпими стали.» |
| 40 Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?» |
| 41 А Ісус їм: «Були б ви сліпі - не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, - то і гріх ваш зостається.» |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник! |
| 2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям - вівчар. |
| 3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх. |
| 4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають. |
| 5 Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.» |
| 6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм. |
| 7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я - двері для овець. |
| 8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. |
| 9 Я - двері. Хто ввійде крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде -і знайде пасовисько! |
| 10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали. |
| 11 Я - добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе. |
| 12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, - бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує. |
| 13 Бо він - наймит і не турбується вівцями. |
| 14 Я ж - добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають. |
| 15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець. |
| 16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, - і буде одне стадо й один пастир! |
| 17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти. |
| 18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.» |
| 19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів. |
| 20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?» |
| 21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?» |
| 22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була. |
| 23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком. |
| 24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!» |
| 25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, - вони свідчать за мене. |
| 26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець. |
| 27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують, |
| 28 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх. |
| 29 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого! |
| 30 Я і Отець - одно.» |
| 31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його. |
| 32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?» |
| 33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але - за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!» |
| 34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви - боги? |
| 35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, - а Писання годі усунути! - |
| 36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, - бо я сказав, що я - Син Божий? |
| 37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого! |
| 38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.» |
| 39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук. |
| 40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, - і перебував там. |
| 41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, - була істина.» |
| 42 І увірували у нього численні. |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Був один недужий: Лазар з Витанії, села Марії та її сестри Марти. |
| 2 Марія ж, брат якої Лазар слабував, була ота, що миром помазала Господа і волоссям своїм обтерла йому ноги. |
| 3 Отож послали сестри до нього сказати йому: «Господи, той, що любиш ти його, слабує.» |
| 4 Зачувши те Ісус, мовив: «Недуга ця не на смерть, а на славу Божу: щоб Син Божий ним прославився.» |
| 5 Любив же Ісус Марту і її сестру, і Лазаря. |
| 6 Тож як зачув, що той хворіє, ще два дні лишився на тому місці, де перебував. |
| 7 Щойно по тому мовив до учнів: «Ще раз до Юдеї вирушаймо.» |
| 8 Учні ж йому казали: «Учителю, оце недавно юдеї тебе каменувати хотіли, а ти знов туди ідеш?» |
| 9 Відрік Ісус: «Чи не дванадцять годин дневі? Коли хтось удень ходить, то не спотикається, бачить бо світло світу цього. |
| 10 Коли ж хтонебудь ходить уночі, то спотикається: у такому нема світла!» |
| 11 Сказав ото, а тоді мовив до них: «Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його.» |
| 12 А учні йому: «Господи, коли заснув, то й одужає.» |
| 13 Про його смерть говорив Ісус, вони ж собі гадали, що про спочинок у сні мова його була. |
| 14 Тож Ісус і каже їм одверто: «Лазар упокоївся, |
| 15 і радію я за вас, що мене там не було, - щоб ви увірили! Ходім, однак, до нього.» |
| 16 Тоді Тома, на прізвисько Близнюк, сказав до співучнів: «Ходімо й ми з ним, щоб разом умерти.» |
| 17 Прибувши, застав Ісус його вже чотириденним у гробі. |
| 18 Була ж Витанія недалеко Єрусалиму, стадій з п'ятнадцять, |
| 19 і багато з юдеїв посходилося до Марти та Марії, щоб розважити їх по братові. |
| 20 Почувши ж Марта, що Ісус наближається, метнулась йому назустріч, тоді як Марія сиділа в хаті. |
| 21 Отож заговорила Марта до Ісуса: «Господи, якби ти був тут, - мій брат не вмер би! |
| 22 А й тепер знаю, що все, що попросиш ти в Бога, Бог тобі дасть.» |
| 23 І каже їй Ісус: «Твій брат воскресне.» |
| 24 «Знаю, - каже до нього Марта, - що воскресне у воскресіння, дня останнього.» |
| 25 А Ісус їй: «Я - воскресіння і життя. Хто в мене вірує, той навіть і вмерши - житиме! |
| 26 Кожен, хто живе і в мене вірує, - не вмре повіки. Віриш тому?» |
| 27 «Так, Господи, - каже йому, - вірую, що Христос єси, Божий Син, який гряде у світ цей.» |
| 28 Те сказавши, пішла й покликала свою сестру Марію та й каже пошепки: «Учитель прийшов і тебе кличе.» |
| 29 Ледве та вчула це, підвелася притьмом та й подалась до нього. |
| 30 Ісус ще не ввійшов у село; був він на тому місці, де його зустріла Марта. |
| 31 Юдеї ж, що були в хаті з нею та її розважали, побачивши, що Марія встала похапцем і вийшла, пішли слідом за нею, бо думали, що до гробу подалась, аби там поплакати. |
| 32 Та Марія, прийшовши туди, де був Ісус, і побачивши його, впала йому до ніг і сказала йому: «Господи, якби ти був тут, то мій брат не вмер би!» |
| 33 Побачив Ісус, що вона плаче, а й юдеї, що прийшли з нею, плачуть і собі, тож відчув жалощі в дусі і, зворушений, |
| 34 запитав: «Де поклали ви його?» Кажуть йому: «Іди, Господи, і поглянь.» |
| 35 Заплакав Ісус. |
| 36 І заговорили юдеї: «Бач, як він його любив!» |
| 37 А деякі з них мовили: «Чи ж оцей, що сліпому очі зрячими вчинив, не міг так учинити, щоб і отой не помер?» |
| 38 І знову жалощі відчув Ісус у собі і подався до гробу. А була то печера, і камінь лежав зверху. |
| 39 «Відкотіть камінь», звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день.» |
| 40 «А хіба я тобі не казав, - озвавсь Ісус, - що коли віруєш, то побачиш славу Божу?» |
| 41 Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене! |
| 42 Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав.» |
| 43 А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!» |
| 44 І мертвий вийшов із зав'язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв'яжіть його і пустіть, нехай ходить.» |
| 45 І бачивши, що вчинив Ісус, увірували в нього численні юдеї, які зійшлися були до Марії. |
| 46 Деякі з них, однак, пішли до фарисеїв та й оповіли їм, що вчинив Ісус. |
| 47 Зібрали тоді первосвященики та фарисеї раду й заговорили: «Що робити нам? Силу чудес отой чоловік робить! |
| 48 Якщо залишимо його так, то всі увірують у нього, тож нагрянуть римляни, місто наше знищать та й народ наш!» |
| 49 Один же з них, Каяфа, що був первосвященик того року, мовив до них: «Нічого ви не розумієте, |
| 50 то й не здогадаєтеся, що ліпше вам буде, коли один чоловік за народ помре, а не ввесь люд загине.» |
| 51 Сказав же він так не від себе самого, але, бувши первосвящеником того року пророкував, що Ісус мав умерти за народ; |
| 52 і не тільки за народ, але й за те, щоб зібрати в одне розкидані діти Божі. |
| 53 Від того, отже, дня ухвалили вони його вбити. |
| 54 Тому не ходив уже Ісус більше відкрито серед юдеїв, а подався звідти в околицю неподалеку пустині, у місто, зване Ефраїм, і перебував там з учнями своїми. |
| 55 А надходила юдейська Пасха, і багато людей з країни прибуло перед Пасхою до Єрусалиму, щоб очиститися. |
| 56 Вони отже шукали Ісуса і, стоявши у храмі, говорили між собою: «Як вам здається? Хіба не прийде він на свято?» |
| 57 Первосвященики ж і фарисеї повеліли, що коли хто знатиме, де він, то має виказати, щоб його схопити. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. |
| 2 Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу. |
| 3 Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. |
| 4 Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити: |
| 5 «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» |
| 6 Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. |
| 7 Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. |
| 8 Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.» |
| 9 Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились - не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив. |
| 10 Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, |
| 11 численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса. |
| 12 Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, |
| 13 узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!» |
| 14 І знайшовши осля, Ісус сів на нього, - як ото написано: |
| 15 Не страхайся, дочко Сіо-ну, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному. |
| 16 Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено. |
| 17 Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, - про те свідчив. |
| 18 Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо. |
| 19 А фарисеї між собою тоді говорили: «Бачите, що тоді щось зарадити, бо ввесь світ іде за ним.» |
| 20 Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. |
| 21 Ті приступили до Фили-па, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса.» |
| 22 Приходить Филип, говорить Андрієві, а Андрій з Филипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові. |
| 23 І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. |
| 24 Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. |
| 25 Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. |
| 26 Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець. |
| 27 Тепер стривожилась душа моя, - і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але на те ж я і прийшов - на цю годину! |
| 28 Отче, прослав своє ім'я!» І голос із неба злинув: «І прославив, - і знову прославлю!» |
| 29 Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім.» А інші: «Ангел промовляв до нього!» |
| 30 Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас. |
| 31 Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. |
| 32 Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе.» |
| 33 Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре. |
| 34 Народ же озвавсь до нього: «З закону ми чули, що Христос повіки перебуватиме. Як же ти кажеш, що Син Чоловічий має бути піднесений? Хто це такий - отой Син Чоловічий?» |
| 35 Відрік же їм Ісус: «Ще трохи часу світло з вами. Ходіте, поки світло у вас, щоб не пойняла вас тьма. Хто ходить у тьмі, не відає, куди йде. |
| 36 Поки у вас світло - віруйте у світло, щоб світла синами вам стати!» Це сказавши, віддалився Ісус і скрився від них. |
| 37 Вони не вірували в нього, хоч і скільки сподіяв він чудес у них на очу, |
| 38 щоб збулось слово пророка Ісаї, що сказав: «Господи, хто повірив тому, що чули ми, і рамено Господнє кому об'явилось?» |
| 39 Не могли ж вони увірувати, бо Ісая ще так був сказав: |
| 40 «Засліпив він їм очі, заціпенив їм серце, щоб не бачили очима, щоби серцем не розуміли і не навернулись, щоб я їх вигоїв.» |
| 41 Це сказав Ісая, коли славу його бачив і говорив про нього. |
| 42 А, однак, чимало й увірувало в нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися, щоб їх не вилучили з синагоги; |
| 43 славу бо людську дужче вони любили ніж славу Божу. |
| 44 Тоді сказав Ісус на ввесь голос: «Хто вірує в мене - вірує не в мене, а в того, хто послав мене. |
| 45 І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. |
| 46 Я - світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто в мене вірує, не перебував у темряві. |
| 47 Коли хтось мої слова слухає, а їх не береже, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ. |
| 48 Хто мене відкидає і слів моїх не приймає, має той суддю свого: слово, яке я вирік, судитиме його дня останнього. |
| 49 Бо не від себе вирікав я: Отець, який послав мене, дав мені заповідь, що мені казати і що промовляти. |
| 50 І я знаю, що заповідь його - життя вічне. Те, отже, що я кажу, кажу так, як Отець повідав мені.» |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця. |
| 2 І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його, |
| 3 Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається, |
| 4 встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався. |
| 5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний. |
| 6 Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?» |
| 7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.» |
| 8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.» |
| 9 «Господи, - проказує до нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!» |
| 10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та - не всі.» |
| 11 Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.» |
| 12 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам? |
| 13 Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є. |
| 14 Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному. |
| 15 Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив. |
| 16 Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його. |
| 17 Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете. |
| 18 Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене. |
| 19 Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я - Сущий. |
| 20 Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає - приймає того, який послав мене.» |
| 21 Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!» |
| 22 Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив. |
| 23 А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив. |
| 24 До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?» |
| 25 Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?» |
| 26 «Той, - відповів Ісус, - кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона. |
| 27 І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш - негайно роби!» - сказав йому Ісус. |
| 28 Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив. |
| 29 А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, - чи щоб роздав щось бідним. |
| 30 І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була. |
| 31 І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому. |
| 32 І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, - і прославить його незабаром. |
| 33 Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, - так само й вам повідаю нині. |
| 34 Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! |
| 35 З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.» |
| 36 Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.» |
| 37 Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!» |
| 38 «Життя твоє покладеш за мене? - відрікає Ісус. - Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.» |
| |
| Глава 14 |
| |
| 1 Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога, віруйте й у мене. |
| 2 В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав би вам; іду бо напоготовити вам місце. |
| 3 І коли відійду і вам місце спого-тую, то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. |
| 4 Куди ж я йду - ви знаєте путь.» |
| 5 «Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш. І як нам знати тую путь?» |
| 6 Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене. |
| 7 Якщо б ви мене пізнали, то й Отця мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.» |
| 8 А Филип йому: «Господи, покажи нам Отця, і вистачить для нас.» |
| 9 «Скільки часу я з вами, - каже Ісус до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же ти говориш: Покажи нам Отця? |
| 10 Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він творить діла. |
| 11 Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то з-за самих діл вірте. |
| 12 Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже йду до Отця мого. |
| 13 І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у Сині прославився. |
| 14 Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я. |
| 15 Якщо любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. |
| 16 І проситиму я Отця, і дасть він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, |
| 17 Духа істини, якого світ не може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він з вами, і буде в вас. |
| 18 Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. |
| 19 Ще трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете жити. |
| 20 І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. |
| 21 Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.» |
| 22 Юда ж - не Іскаріотський - мовить йому: «Господи, що таке сталося, що не світові, а нам ти себе об'явиш?» |
| 23 Ісус же озвався до нього, кажучи: «Коли хтось мене любить, то й слово моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло. |
| 24 А хто мене не любить, той і слова мої не береже. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене. |
| 25 Це мовив я до вас, коли з вами перебував. |
| 26 А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім'я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам. |
| 27 Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! |
| 28 Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. |
| 29 Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви. |
| 30 Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. |
| 31 Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!» |
| |
| Глава 15 |
| |
| 1 «Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар. |
| 2 Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. |
| 3 Уже і ви чисті -, словом, яким промовляв я до вас. |
| 4 У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. |
| 5 Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. |
| 6 Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! |
| 7 Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас. |
| 8 Тим Отець мій прославляється, коли ви плід щедро приносите, - тож і учнями моїми станете. |
| 9 Як мене Отець полюбив, так я вас полюбив. Перебувайте у моїй любові! |
| 10 А в любові моїй перебуватимете, коли заповіді мої будете зберігати, як і я зберіг заповіді мого Отця і в його любові перебуваю. |
| 11 Я казав вам так для того, щоб була у вас моя радість і щоб ваша радість була повна. |
| 12 Це моя заповідь, щоб ви любили один одного, як я вас полюбив! |
| 13 Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає. |
| 14 Коли ви робите все, що я вам заповідаю, то ви - друзі мої. |
| 15 Тож слугами вже не називатиму вас: слуга не відає, що його пан робить. Називаю вас друзями, бо все я вам об'явив, що чув від Отця мого. |
| 16 Не ви мене вибрали, а я вас вибрав і призначив, щоб ви йшли і плід принесли, та щоб тривав ваш плід, а й щоб усе, про що б ви тільки попросили в Отця в моє ім'я, дав вам. |
| 17 Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного! |
| 18 Ненавидить вас світ - то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. |
| 19 Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. |
| 20 Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене - переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали - зберігатимуть і ваше. |
| 21 Та все те робитимуть вам за моє ім'я, не знають бо того, хто послав мене. |
| 22 Якби я не прийшов і не говорив до них, гріха не мали б вони. Та нині нема їм пробачення за їхній гріх! |
| 23 Хто ненавидить мене, той і Отця мого ненавидить. |
| 24 Був би я не вчинив серед них діл, що їх ніхто інший не вчинив, - гріха не мали б вони. А так - ось бачили, і зненавиділи: і мене, і Отця мого. |
| 25 Але щоб здійснилося слово, яке в законі їхньому записано: Зненавиділи вони мене без причини! |
| 26 Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. |
| 27 Та й ви свідчитимете: ви бо зо мною від початку.» |
| |
| Глава 16 |
| |
| 1 «Повідав я вам те, щоб ви не зневірилися. |
| 2 Виключать вас із синагог. А й година настане, коли то всяк, хто вас убиватиме, буде гадати, що служить тим Богові. |
| 3 Чинитимуть вам те, бо ані Отця, ані мене вони не спізнали. |
| 4 Сказав же я вам це, щоб ви нагадали те, що я вам говорив, коли прийде ота година. Спочатку не мовив я вам того, бо я був з вами. |
| 5 Тепер же я іду до того, хто послав мене, - і жаден з вас мене не питає: Куди йдеш? |
| 6 Та що я вам це сказав, то серце ваше смутку сповнилося. |
| 7 Кажу вам, однак, правду: Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, - пришлю його до вас. |
| 8 І коли прийде він, то переконає світ у грісі, у справедливості, і в засуді: |
| 9 щодо гріха - бо не вірують у мене, |
| 10 щодо справедливости - бо йду до Отця мого, і ви мене вже не побачите; |
| 11 щодо засуду - бо князь цього світу засуджений. 12. Багато ще я маю вам повідати, та не перенесли б ви нині. |
| 12 Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду, - він бо не промовлятиме від себе, лише буде повідати, що вчує, і звістить те, що настане. |
| 13 І прославить він мене, бо з мого візьме і звістить вам. |
| 14 Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. |
| 15 Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.» |
| 16 Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?» |
| 17 Казали, отже: «Що воно означає, оте трохи, про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!» |
| 18 Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? |
| 19 Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. |
| 20 Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко - з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам'яті про болі нема! |
| 21 Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. |
| 22 І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я. |
| 23 В ім'я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж - і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. |
| 24 Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише - одверто про Отця звістую вам. |
| 25 Ось того дня проситимете ви в моє ім'я, - і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: |
| 26 Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. |
| 27 Я вийшов від Отця і прийшов на світ - і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.» |
| 28 Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. |
| 29 І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.» |
| 30 Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? |
| 31 Ось надходить година - і тепер вона, - коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною - Отець. |
| 32 Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ.» |
| |
| Глава 17 |
| |
| 1 Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: «Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив, |
| 2 згідно з владою, що її ти дав йому над усяким тілом: дарувати життя вічне тим, яких ти передав йому. |
| 3 А вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого - Ісуса Христа. |
| 4 Я тебе на землі прославив, виконавши те діло, яке ти дав мені до виконання. |
| 5 Тепер же прослав мене, Отче, у себе - славою тією, що її я мав у тебе перед тим, як постав світ! |
| 6 Я об'явив твоє ім'я людям, яких ти від світу передав мені. Вони були твої, ти ж передав мені їх, і зберегли вони слово твоє. |
| 7 Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені - від тебе; |
| 8 слова бо, тобою мені дані, я їм дав, і сприйняли вони їх, і справді збагнули, що від тебе я вийшов, і увірували, що ти мене послав. |
| 9 Молю ж за них: не за світ молю, лише за тих, яких ти передав мені, бо вони - твої. |
| 10 І все моє -твоє, твоє ж - моє, і в них я прославився. |
| 11 Я вже більш не у світі, а вони у світі, і я до тебе йду. Отче Святий! Заради імени твого бережи їх, тих, що їх ти мені передав, щоб були одно, як ми! |
| 12 Бувши з ними у світі, я беріг їх у твоє ім'я; тих, яких ти передав мені, я їх стеріг, і ніхто з них не пропав, лише син загибелі, щоб збулося Писання. |
| 13 Тепер же іду до тебе, і кажу те, у світі бувши, щоб вони радощів моїх мали у собі вщерть. |
| 14 Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, - не від світу бо вони, так само, як і я не від світу. |
| 15 Не молю, щоб ти узяв їх від світу, лише - щоб зберіг їх від лихого. |
| 16 Вони не від світу так само, як і я не від світу. |
| 17 Освяти їх у твоїй істині: слово твоє - істина. |
| 18 Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. |
| 19 Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині. |
| 20 Та не лиш за цих молю, але і за тих, які завдяки їхньому слову увірують в мене, |
| 21 щоб усі були одно, як ти, Отче, в мені, а я в тобі, щоб і вони були в нас об'єднані; щоб світ увірував, що ти мене послав. |
| 22 І славу, що ти дав мені, я дав їм, щоб вони були одно так само, як і ми одно. |
| 23 Я - в них, і ти - в мені, - щоб вони були звершені в єдності, щоб світ збагнув, що послав єси мене, та й ізлюбив їх, як ізлюбив мене. |
| 24 Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав, перебували там, де і я, щоби й вони були зо мною та й бачили мою славу, яку ти дав мені, бо полюбив єси мене перед заснуванням світу. |
| 25 Праведний Отче! Світ не спізнав тебе, але я тебе спізнав, а й оті спізнали, що послав єси мене. |
| 26 І об'явив я їм твоє ім'я, і об'являти буду, щоб любов, якою ти полюбив мене, в них перебувала, - а я в них!» |
| |
| Глава 18 |
| |
| 1 Промовивши це, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні. |
| 2 Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися. |
| 3 Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю. |
| 4 Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?» |
| 5 «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив. |
| 6 І коли він їм сказав: «Це я!» - подалися назад і припали до землі. |
| 7 Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.» |
| 8 «Сказав же вам, - озвавсь Ісус, - що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; - |
| 9 щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.» |
| 10 Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу. |
| 11 Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, - чи не мав би я її пити?» |
| 12 Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв'язавши його, |
| 13 повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року. |
| 14 А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.» |
| 15 За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом. |
| 16 Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра. |
| 17 Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» - «Ні», відрік той. |
| 18 Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся. |
| 19 І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання. |
| 20 Ісус же відказав йому: «Говорив я світові отверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки. |
| 21 Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.» |
| 22 На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?» |
| 23 Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б'єш мене?» |
| 24 І відіслав його Анна зв'язаного до первосвященика Каяфи. |
| 25 А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!» |
| 26 Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?» |
| 27 Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв! |
| 28 Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху. |
| 29 Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?» |
| 30 А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!» |
| 31 Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» - |
| 32 Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти. |
| 33 І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?» |
| 34 Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?» |
| 35 «Хіба ж я юдей? - озвався Пилат. -Народ твій і первосвященики передали тебе мені. Що ти таке зробив?» |
| 36 «Царство моє не від світу цього, - відрік Ісус. - Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.» |
| 37 «То ти таки цар?» - мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.» |
| 38 «Що таке - істина?» - озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому. |
| 39 Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?» |
| 40 «Ні, не його!» - знову, закричали ті, - але Варавву!» А був же Варавва розбійник. |
| |
| Глава 19 |
| |
| 1 Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. |
| 2 А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю |
| 3 і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя. |
| 4 Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.» |
| 5 І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!» |
| 6 Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.» |
| 7 А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.» |
| 8 Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. |
| 9 Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. |
| 10 «Зо мною не розмовляєш, - каже йому Пилат, - чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп'ясти тебе?» |
| 11 І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» |
| 12 Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!» |
| 13 Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському - Гаввата. |
| 14 А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» |
| 15 Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп'ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» |
| 16 І тоді видав він його їм на розп'яття. |
| 17 І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, |
| 18 де його і розіп'яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж - посередині. |
| 19 Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» |
| 20 Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп'ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. |
| 21 Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, - але, що він сказав: Я - Цар Юдейський!» |
| 22 Та Пилат відрік: «Що написав я, те написав.» |
| 23 Тоді вояки, розіп'явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. |
| 24 Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки. |
| 25 А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. |
| 26 Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» |
| 27 А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. |
| 28 А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» |
| 29 Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. |
| 30 І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. |
| 31 Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, - бо був Великдень тієї суботи, - то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. |
| 32 Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий. |
| 33 Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, |
| 34 лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода. |
| 35 І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували. |
| 36 Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» |
| 37 А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.» |
| 38 Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, - але потайки, страхався бо юдеїв, - удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. |
| 39 А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. |
| 40 І взяли вони тіло Ісуса та обв'язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. |
| 41 А був на тому місці, де розіп'яли його, сад, а в саду тому - нова гробниця, в якій нікого ще не клали. |
| 42 Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, - покладено Ісуса. |
| |
| Глава 20 |
| |
| 1 Першого дня тижня Марія Магдалина прийшла до гробниці ранесенько, як ще не розвиднілось, аж бачить - камінь відкочено від гробниці. |
| 2 Отож біжить вона, прибігає до Симона Петра й до іншого учня, якого Ісус любив, та й каже їм: «Забрали Господа з гробниці й не знаємо, де покладено його!» |
| 3 Пішов Петро з отим іншим учнем, і приходять до гробниці. |
| 4 Бігли вони обидва разом, та той інший учень біг швидше за Петра, тим і прибув до гробниці першим; |
| 5 нахилившися, бачить - лежить полотнище. Однак, не ввійшов. |
| 6 Приходить тоді слідом за ним Симон Петро і, ввійшовши до гробниці, бачить, що полотнище лежить, |
| 7 а й хустка, яка в нього на голові була: лежала ж вона не з полотнищем, а, згорнена збоку, на іншому місці. |
| 8 Тоді ввійшов і той інший учень, який першим був прийшов до гробниці, - і побачив, і увірував. |
| 9 Вони бо ще не знали Писання, за яким мав він з мертвих воскреснути. |
| 10 Тож повернулись учні знов до себе. |
| 11 Марія ж стояла надворі перед гробницею і плакала. А плачучи, нахилилась вона до гробу, |
| 12 і бачить двох ангелів: у білім вони, сидять - один у головах, другий у ногах, де лежало було тіло Ісусове. |
| 13 І кажуть вони їй: «Жінко, чого плачеш?» - «Узяли мого Господа, -відвічає їм вона, - і не відаю, де покладено його.» |
| 14 Сказавши це, обернулась і бачить: Ісус там стоїть! Та не знала вона, що то Ісус. |
| 15 І каже їй Ісус: «Жінко, чого ж ти плачеш, кого шукаєш?» Гадавши ж вона, що це садівник, говорить йому: «Пане, коли ти забрав його, то повідай мені, куди ти його поклав, - а я заберу його.» |
| 16 Мовить до неї Ісус: «Маріє!» А та обернулась та до нього по-єврейському: «Раввуні!» - що у перекладі означає: «Учителю!» |
| 17 А Ісус їй каже: «Не стримуй мене, не зійшов бо я ще до Отця мого, але йди до моїх братів і повідай їм: Іду я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого.» |
| 18 І пішла Марія, щоб звістити учням: «Бачила я Господа», -та й що він це їй повідав. |
| 19 А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» |
| 20 Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. |
| 21 І ще раз Ісус їм каже: «Мир вам!» Як мене послав Отець, так я посилаю вас.» |
| 22 Це промовивши, дихнув на них і каже їм: «Прийміть Духа Святого! |
| 23 Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються.» |
| 24 Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. |
| 25 Тож повідали йому інші учні: «Ми Господа бачили.» Та він відрік: «Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!» |
| 26 По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені! - стає посередині та й каже: «Мир вам!» |
| 27 А тоді промовляє до Томи: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!» |
| 28 І відказав Тома, мовивши до нього: «Господь мій і Бог мій!» |
| 29 І каже йому Ісус: «Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» |
| 30 Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. |
| 31 А ції -списано, щоб увірували ви, що Ісус - Христос, Син Божий, а вірувавши, - щоб мали життя в його ім'я. |
| |
| Глава 21 |
| |
| 1 По тому Ісус з'явився своїм учням при Тиверіядському морі. З'явився ж так: |
| 2 Симон Петро, Тома, на прізвисько Близнюк, Натанаїл з Кани Галилейської, сини Заведеєві та ще двоє інших його учнів були разом. |
| 3 Тож каже до них Симон Петро: «Іду ловити рибу.» А ті йому: «Підемо й ми з тобою.» Отож пішли і сіли в човен. Тієї ночі, однак, не вловили нічого. |
| 4 А як настав уже ранок, стояв над берегомІсус, та не знали учні, що то - Ісус. |
| 5 Каже до них Ісус: «Дітоньки, чи маєте що з'їсти?» Ті йому відповіли: «Ні.» |
| 6 Тоді він каже до них: «Закиньте лишень сіті праворуч від човна, то знайдете.» І закинули, та неспроможні були вже і витягнути їх: така була там сила риби! |
| 7 Каже тоді отой учень, що його любив Ісус, до Петра: «То - Господь!» Симон же Петро, вчувши, що то Господь, підперезав одежу, був бо роздягнений, - та й кинувся в море! |
| 8 А інші учні припливли човном, -були бо неподалеку від землі, ліктів зо двісті, - та й притягнули сіті з рибою. |
| 9 Коли, отже, вийшли на землю, бачать - жар розкладено, а на ньому риба й хліб. |
| 10 І мовить їм Ісус: «А принесіть тієї риби, що ви її тепер наловили.» |
| 11 Пішов Симон Петро, витягнув на землю сіті, повні великої риби - сто п'ятдесят три! - і хоч стільки її було, сіті не перервалися. |
| 12 Мовить до них Ісус: «Ходіть но снідати!» І ніхто з учнів не зважився його питати: «Хто ти?» -знали бо, що то Господь. |
| 13 Підходить тоді Ісус, бере хліб, роздає їм, а й рибу теж. |
| 14 Це втретє вже з'явивсь Ісус учням по тому, як з мертвих воскрес. |
| 15 Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене більш, ніж оці?» - «Так, Господи, - відрікає той йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» Тож мовить йому: «Паси мої ягнята!» |
| 16 І знову, вдруге каже до нього: «Симоне Йонин! Чи любиш мене?» «Так, Господи, - відвічає йому, - ти знаєш, що люблю тебе.» І мовить йому: «Паси мої вівці!» |
| 17 І втретє йому каже: «Симоне Йонин! Чи любиш ти мене?» І засмутився Петро, що аж утретє його питає: «Чи любиш мене», - то й каже йому: «Господи, ти все знаєш, ти знаєш, що тебе люблю!» І каже йому Ісус: «Паси мої вівці! |
| 18 Істинно, істинно говорю тобі: Коли ти молодший був, то підперізувався сам і ходив, куди сам бажав. А як постарієшся, то руки свої простягнеш, і підпереже тебе інший та й поведе, куди ти не схочеш.» |
| 19 Сказав же він це, вказуючи, якою то смертю прославить Бога. І промовивши те, сказав йому Ісус: «Іди за мною!» |
| 20 І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?» |
| 21 Тож побачивши його Петро, каже Ісусові: «Господи, а цей що?» |
| 22 «Якщо я хочу, - відрікає йому Ісус, - щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!» |
| 23 Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?» |
| 24 Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення - правдиве. |
| 25 Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, - та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь. |
